Щоб утворити гори, стисніть руку в кулак і покладіть на рівну поверхню.
Щоб змусити дракона літати, рухайте долонями.
Та одного разу Київ не почув дзвони, а вулиці його спустошились. Люди втекли до навколишніх сіл. Дракон оселився в дзвіниці.
Одного дня юний хлопець на ім’я Миколка, вирішив урятувати Київ. Він узяв свій меч і сказав:
— Я вб’ю дракона і звільню Київ від страху!
Вам знадобиться ручка або олівець, щоб зробити меч.
Вночі Миколка піднявся на дзвіницю. Дракон лежав, скрутившись у клубок, і виглядав страшно. Його очі блищали вогнем, він ревів, а з пащі виривався дим.
Миколка підійшов ближе і зрозумів, що дракону зовсім не до нього, а лапкою він тримається за свою щелепу.
— Що з тобою? — здивувався Миколка.
Порухайте мізинцем та безіменним пальцем, щоб Миколка говорив.
— У мене болить зуб! — простогнав дракон.
— Уже багато днів я не можу спати й їсти. Я прилетів у місто по допомогу! Але всі бояться мене і ніхто не приходить сюди.
Наближайте або віддаляйте руки від джерела світла, щоб збільшувати чи зменшувати тінь.
Хлопець побачив великий зуб, який почорнів і явно був зламаним. Миколка подумав, що зробити
це буде непросто, але зібрався
з духом.
— Тобі буде боляче, але я зроблю це швидко, — сказав хлопець.
Підкладіть меч під зуб дракона. Стрибніть на меч, щоб вирвати зуб.
Страшний крик на мить рознісся Києвом і стих.
— Ти справжній герой, хлопче, — сказав дракон, відчувши полегшання, — я ніколи не забуду твоєї доброти.
Золотаві крила здійнялись над Софією, дракон повертався в гори.
Так люди повернулись до Києва, а в центрі на площі під пам’ятником Богдану Хмельницькому, кажуть, донині лежить драконів зуб.
