У далекому селі, де хвилі пшеничних полів розливались до самого горизонту, жив хлопчик Олесь, який мріяв навчитися грати на бандурі, та її ніде було взяти.
Одного разу на околиці села оселився мандрівний козак-характерник Омелян. Казали, він вмів чаклувати. І його бандура була чарівною, і її мелодії торкалися самих струн душі.
Одного дня Олесь підійшов до козака Омеляна й попросив:
— Навчіть мене грати на бандурі! Я хочу дарувати людям радість своєю музикою.
Порухайте мізинцем та безіменним пальцем, щоб хлопчик говорив.
Омелян уважно подивився на хлопчика і відповів:
— Бандура — це не просто інструмент. Вона відкриває серця і розповідає історії душ. Якщо твоє серце щире, ти зможеш грати. Але чи готовий ти зрозуміти її справжню силу?
Порухайте мізинцем та безіменним пальцем, щоб Омелян говорив.
Олесь кивнув, і козак дозволив йому спробувати зіграти. Але щойно хлопчик торкнувся струн, вони не видали жодного звуку.
Перебирайте пальцями, ніби ви граєте на струнах.
— Це не просто бандура, — сказав козак. — Це чарівна бандура, і звучить вона лише тоді, коли грають струни твоєї душі.
Омелян пояснив, що щоб зіграти на бандурі, Олесь має віднайти струни своєї душі. Для цього він має вирушити в подорож і знайти три речі: сльозу радості...
Спершу Олесь прийшов у ліс і почув плач маленького зайченяти. Його лапка застрягла між корінням дерева. Хлопчик допоміг звільнити зайченя, і воно, радісно застрибавши, подякувало йому.
У цей момент Олесь побачив, як із неба впала краплина світла — це була сльоза радості. Він поклав її у свою торбинку.
Далі хлопчик натрапив на поле, де старий чоловік збирав пшеницю. Він виглядав дуже втомленим. Олесь запропонував свою допомогу, і разом вони швидко завершили роботу.
Хитайте пальцями, ніби пшениця в полі гнеться від вітру.
Старий подякував хлопчику і дав йому золотисте зерно, сказавши:
— Це зерно співчуття. Ти зрозумів, як важливо допомагати іншим.
Нарешті Олесь опинився біля річки, де в рибальській сітці заплуталась черепаха, що вже була ледь жива. Він звільнив її і підбадьорив:
— Завжди вір, що все буде добре.
На цих словах з землі вийшов яскравий промінь, що простягся аж до неба. Це був промінь надії, який Олесь теж узяв із собою.
Хлопчик торкнувся струн бандури, і вона зазвучала. Всі люди в селі зібралися, щоб послухати і кожен відчув всередині щось своє. Хтось радість, хтось співчуття, а хтось вперше за довгий час відчув надію.
